Публікації Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України

2006 рік

Мультиверсум. Філософський альманах. - К.: Центр духовної культури, - 2006. - № 53.

__________________________________________________________________________

В.М. Горовий, кандидат філософських наук, м. Київ

ПЕРСПЕКТИВИ НАСИЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО РИНКУ В УКРАЇНІ У КОНТЕКСТІ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО ПРОГРЕСУ

Слабкість основних суб’єктів українського інформаційного ринку (особливо, якщо розглядати його як український сегмент міжнародного ринку інформації) призводить до активного входження в цей ринок зарубіжних учасників зі значно сильнішою матеріально-технічною базою, технологічними й фінансовими можливостями, своєю ідеологією впливу на суспільні процеси. Ідеологічна складова зарубіжного впливу позначається не лише на внутрішніх структурах українського ринку, а й на механізмах розвитку нашого суспільства в цілому, створенні в ньому комфортних умов для просування всіх видів власних товарів і забезпечення вигідних умов їх реалізації.

Розвиток інформатизації в усіх сферах суспільного життя може спричинити те, що певні суб’єкти внутрішнього інформаційного ринку, маючи корисливу, чи якусь іншу, мету, здійснюватимуть виробництво, опрацювання, зберігання й поширення інформації, яка завдаватиме шкоди особі, суспільству, державі.

Тому становлення українського ринку інформаційних послуг має пов’язуватися з розробкою необхідних заходів, спрямованих на створення інформаційної безпеки нашого суспільства. Ці заходи покликані нейтралізувати можливі загрози існуванню й розвитку України, забезпечувати захист її економічного й політичного суверенітету, власної соціокультурної ідентичності. При цьому важливо, розвиваючи демократичні процеси, дотримуватись балансу між відкритістю інформації і суспільно необхідними обмеженнями її поширення.

Забезпеченню загальнодержавної системи інформаційної безпеки має сприяти насамперед відповідна нормативно-правова база, яка визначає порядок поширення та використання інформаційної продукції іноземного виробництва на території України, регламентує закупівлю зарубіжних програмно-технічних та телекомунікаційних засобів. При цьому система нормативних актів має передбачити безпечне використання таких засобів у стратегічно важливих галузях, на об’єктах державного та суспільного значення.

Розвиваючи українське суспільство як відкрите, прозоре, ми маємо сформувати таку систему нормативно-правових актів, яка б чітко визначала доступ інших держав, їхніх громадян до національного інформаційного багатства України і порядок його використання. Поряд із цим потребує законодавчого оформлення вже наявна широка практика впровадження інтернет-технологій у життя мільйонів наших громадян.

Посилення проявів міжнародного тероризму, наркомафії, що набрала глобальних ознак, зумовлює необхідність налагодження двостороннього та багатостороннього співробітництва з міжнародними організаціями для формування міжнародної правової бази боротьби з цим глобальним злом, для спільного вирішення проблем інформаційної безпеки, а також рішучої протидії можливим спробам інформаційно-психологічного впливу на маси населення.

Обстоювання національних інтересів України потребує також організації постійного моніторингу, прогнозування зовнішніх та внутрішніх загроз її інформаційній безпеці, вироблення наукової стратегії входження її в глобальний простір, інтеграції у міжнародні телекомунікаційні мережі, освоєння міжнародних стандартів інформаційного обміну та захисту інформації.

Входженню України в міжнародний інформаційний простір, підвищенню ефективності функціонування її інформаційного ринку мають сприяти заходи, спрямовані на недопущення завдання шкоди її національним інформаційним ресурсам, зумисного їх спотворення і знищення у процесі їх використання, проти спроб створення негативного іміджу нашої держави, замовчування її потенціалу в міжнародному співробітництві, використання різноманітних форм протидії формуванню повноцінного інформаційно-аналітичного сегмента в глобальному інформаційному просторі.

Поряд із збереженням і ефективним використанням наявних інформаційних ресурсів активізація на інформаційному ринку потребує постійного, прискореного збагачення наявних у базах інформаційних масивів. Використання інформаційних можливостей сучасності в стратегічному вимірі має такий вигляд:

    























Активна участь в інформаційному ринку не можлива без невпинного збагачення базових ресурсів інформації. Серед них вирізняється система загальносуспільних інформаційних баз – бібліотечних закладів. Розвиваючись і упроваджуючи сучасні технології, ці установи мають відігравати функцію джерела якісної, важливої для всієї соціальної структури суспільства інформації, функцію банківських установ нового типу, у яких будуть акумулюватись і перебувати в обігу цінності, несумірно більші за номіналом, значніші від будь-яких відомих в історії грошових знаків та інших еквівалентів людської праці.

На нинішньому етапі розвитку інформатизації в Україні ці інформаційні бази слабо включені в систему циркуляції інформації внаслідок зберігання основної маси інформаційних ресурсів на складних у використанні доелектронних носіях. Тому вони малодоступні застосуванню комп’ютерних технологій управління інформацією, основних інформаційних технологій на даному етапі суспільного розвитку. У зв’язку з цим одним із найактуальніших завдань сьогодення є формування електронних ресурсів бібліотечних закладів двома шляхами: наданням наявній у бібліотечних базах (фондах) інформації на всіх носіях електронної форми і систематичним наповненням цих баз новою електронною інформацією.

Стрімке зростання ефективності бібліотечних інформаційних баз може бути досягнуте через розвиток кооперативних зв’язків між бібліотеками з допомогою електронних ліній зв’язку. Цим самим досягаються спеціалізація комплектування бібліотечних закладів, доступ до будь-яких масивів інформації, сумірних із загальним обсягом всієї інформації в бібліотечних закладах України, забезпечення глибинного, вузькотематичного інформаційного пошуку. Усе це дає змогу забезпечити не лише дієвіше, порівняно з нинішнім, забезпечення інформаційних потреб усіх категорій користувачів, а й достойніше представлення України в глобальному інформаційному просторі.

Важливим чинником розвитку інформаційних баз в Україні є також удосконалення комунікаційного середовища інформаційної сфери держави та суспільства. Зокрема, актуальним є збалансований розвиток телекомунікаційних систем, комп’ютерної телефонії, інформаційно-телекомунікаційних технологій для впровадження дистанційних форм співробітництва з користувачами.

Спеціальними інформаційними базами, у яких фіксується документальна основа життя суспільства, є архівні заклади. Сьогодні, у період розбудови української державності, здійснення демократичних перетворень, вони є важливим інформаційним ресурсом аналізу закономірностей нашого суспільства. Із входженням в інформаційну епоху, розвитком системи зв’язків, виробничих відносин глобального масштабу значення таких баз даних зростатиме. Вони відіграватимуть дедалі важливішу роль у системі ідентифікації та самоідентифікації у процесі міжнародних інформаційних обмінів між соціальними структурами нового, постіндустріального суспільства. У зв’язку з цим зростає значення систематичного, цілеспрямованого формування Національного архівного фонду України, забезпечення належних умов зберігання документів у державних архівах, створення страхового фонду найважливіших архівних документів (особливо унікальних, нетиражованих і невідтворюваних). Потребує розвитку також співробітництво українських архівістів із зарубіжними українознавчими центрами для організації передавання в нашу країну (в оригіналах або копіях) архівних документів, фондів, колекцій, усієї документальної бази, що фіксує життя української діаспори в різних куточках світу, та сприяти поверненню в Україну незаконно переміщених архівів. У даному разі мова йде про необхідність наповнювати найбільші, найважливіші для української держави інформаційні бази інформацією стратегічного значення. Інформацією, що з розвитком глобалізаційних процесів набиратиме особливої ваги в питаннях української самоідентифікації.

У контексті розвитку міжнародних зв’язків важливою є організація співпраці з міжнародними архівними організаціями у сфері стандартизації архівної діяльності і, особливо, – стандартів з електронного діловодства, документообігу, оцифрування інформаційних ресурсів у цій системі баз. У даному разі ситуація аналогічна зі станом справ у сучасних бібліотечних фондах: чим скоріше інформаційні ресурси набиратимуть електронного вигляду, тим легшим стане доступ до них користувачів і тим швидше вони стануть елементом обігу інформації з використанням найпродуктивніших на сьогодні комп’ютерних технологій.

Упровадження нових технологій, розвиток міжнародних зв’язків, трансформація українського суспільства зумовлюють необхідність удосконалення нормативно-правової бази архівної сфери з дотриманням пріоритету національних інтересів у формуванні та використанні архівних інформаційних ресурсів.

До загальносуспільних інформаційних баз України належать також мережі музеїв. Предметно-документальна система носіїв інформації в цих закладах визначає певну відмітність технологій збагачення їх новою інформацією і введення музейної інформації в суспільний обіг. Як і архівні, музейні заклади сприяють упорядкуванню, систематизації знань про минуле як платформу дальшого суспільного розвитку. Збагачення інформаційних баз у музейній сфері, очевидно, буде здійснюватись у напрямі розвитку мережі музеїв та заповідників, удосконалення їхньої культурно-освітньої діяльності, розширення взаємодії з вітчизняною та зарубіжною туристичною індустрією, збагачення форм і методів популяризації музейних зібрань у засобах масової інформації, розвитку комп’ютеризації всіх видів музейної діяльності, створення системи музейних WEB-серверів, міжмузейних комп’ютерних мереж, налагодження взаємодії цих мереж з усією системою загальносуспільних інформаційних баз і представлення їх в українському сегменті глобального інформаційного простору. Введенню в обіг інформаційних ресурсів музейних закладів сьогодні дедалі більше сприяють форми роботи, пов’язані з використанням електронної інформації (віртуальні музеї, експозиції, виставки, дистанційне експонування та популяризація науки).

Поряд з функціонуванням системи традиційних інформаційних баз, бібліотечних, архівних та музейних, відбувається зростання кількості нових інформаційних баз, що відображають ускладнення соціальної структури і є важливою ідентифікаційною характеристикою. Ця тенденція є красномовною ознакою процесу входження в інформаційне суспільство. Уся названа система інформаційних баз становить інформаційний потенціал нашої держави, один із важливих показників ефективності якого – якість системи внутрішніх зв’язків. Вона, у свою чергу, зумовлена необхідністю збалансованого розвитку телекомунікаційних систем, комп’ютерної телефонії, упровадження інформаційно-телекомунікаційних технологій.

Ці технології сприяють підвищенню ефективності використання системи баз, удосконаленню можливостей доступу до них і інформаційних працівників, які працюють над наповненням баз новою інформацією, і різних категорій користувачів – представників усього розмаїття людських спільнот, що складають наше суспільство. Для останніх дистанційні форми роботи відкривають нові можливості в навчанні, науковій діяльності, підвищенні кваліфікації, реалізації планів самоосвіти, самовдосконаленні тощо – нові можливості користування рознесеними інформаційними базами.

Процес розбудови і утвердження української суверенної держави зумовлює необхідність створення в ній інтегрованого комунікаційного середовища інформаційної сфери, системи всіх інших суспільних інститутів, громадськості, прискореного формування комп’ютерно-технологічної інфраструктури загальносуспільної української інформаційної бази. Зауважимо, що чітко виражена суспільна потреба в сучасному технічному оснащенні вітчизняних інформаційних баз могла б сприяти розширенню власного виробництва відповідних технічних засобів для зберігання й ефективного використання наявної інформації, розробки нових комп’ютерних систем, систем нетрадиційних архітектур, штучного інтелекту, що відкриває нові перспективи в галузі творення нової високоякісної інформації.

Ефективності циркуляції інформації у суспільстві сприятиме також розвиток засобів комп’ютерної лінгвістики, автоматизованого формування універсальних і проблемно-орієнтованих словників. У зв’язку з цим виникає потреба у широкому утвердженні в системі як внутрішнього, так і зовнішнього інформаційного обміну в сфері комп’ютерних ресурсів поряд з уже широко застосовуваними мовами також і української. Розвиток сучасної української мови, її впровадження в усі сфери суспільного життя має обов’язково пов’язуватись із системою циркуляції електронної інформації, використанням її для наповнення українського сегмента глобального інформаційного простору.

Можна припустити, що важливий і цілком не усвідомлений у наш час у загальноцивілізаційному вимірі інтерес до розвитку національних мов, крім культурологічного, загальнодемократичного, гуманістичного, політичного, матиме і певне прагматичне значення. Він буде пов’язаний із зростаючим значенням творчої праці, що, як засвідчує суспільна практика, завжди буває найефективнішою в національному культурному середовищі з використанням виражальних засобів рідної мови.

Наповнення вітчизняних інформаційних баз новою інформацією пов’язане з розвитком комунікацій і технологій співробітництва в рамках міжнародних проектів, що охоплюють євразійські інформаційні структури і загалом глобальний інформаційний простір. Дедалі більшої актуальності набуває інтелектуалізація українських пошукових систем і засобів навігації в Інтернеті, а також приведення стандартів, що діють в Україні (термінологічних, форматних та ін.), у відповідність із нормативними документами Міжнародної організації зі стандартизації та Міжнародної електротехнічної комісії.

Розвиток системи українських інформаційних баз, як і будь-яких інших систем інформаційних баз, безпосередньо залежить також від еволюції основних потоків інформації на всіх існуючих носіях, якими користується суспільство.

Що ж до самих носіїв, то суспільна практика показує, що хоча технічний прогрес і забезпечує все нові й нові можливості для фіксації, збереження й поширення інформації (а це, у свою чергу, розширює арсенал можливостей для оперування нею, поліпшує відповідні якісні показники), однак цілковитого витіснення новими носіями вже традиційних не відбувається.

У зв’язку з цим згадаймо дискусії, що відбувалися за пам’яті нинішніх поколінь, – про можливість знищення театру з розвитком кіно, кіно – телебаченням. Те саме можна сказати про інформацію на паперових носіях і електронну інформацію. Практика останнього десятиліття показує, що багатогранне життя суспільства знаходить точне й потрібне місце всякій інформації і на будь-яких носіях.

Тому, коли йдеться про перспективи наповнення системи сучасних інформаційних баз, правомірним є розгляд всіх основних інформаційних потоків на всіх носіях, що перебувають у сучасному обігу.

Один із них, який усе ще належить до найдоступніших широким масам населення, – це книга. Донедавна наш народ вважали одним із найбільш читаючих у світі. Діюча система бібліотечних закладів в Україні, сучасне книговидання та книгорозповсюдження роблять і сьогодні книгу важливим джерелом інформації. Зважаючи на серйозні економічні проблеми минулого десятиріччя, що серйозно позначилися на книговиданні та книгорозповсюдженні, в Україні набрала гостроти проблема збільшення загальної кількості тиражів та розширення тематичного репертуару книговидання. При цьому не може не викликати стурбованості демагогічна риторика про значення і напрями розвитку української мови на фоні все відчутнішого зменшення української книги в суспільному обігу. Адже донині дуже слабо використовуються можливості забезпечення доступу наших громадян до надбань світової культури з допомогою перекладу та видання, насамперед, державною мовою найкращих творів світової літератури, важливих наукових праць та ін. Гармонізації розвитку систем українських інформаційних баз має сприяти вдосконалення процесу виготовлення і розповсюдження книжкової продукції як українською, так і мовами національних меншин у нашому суспільстві.

Дослідницька робота у сфері книговидання і поширення інформації з допомогою книжкових потоків є актуальною насамперед в умовах розвитку інформаційного ринку, в напрямі визначення реального і затребуваного в суспільній практиці місця книжкової інформації в загальному процесі інформування суспільства саме в нинішніх умовах, урахування фактора розповсюдження електронних відповідників книжкової продукції, взаємовпливу та взаємодії книги та інших ЗМІ. Це особливо важливо в освітній, науковій та культурологічній сферах, в утвердженні й розвитку духовних цінностей суспільства. В умовах ринкових перетворень набувають актуальності дослідження, пов’язані з визначенням сучасного адресата для книги як повноправного продукту інформаційного ринку, відповідно – організація законотворчої роботи, обстоювання інтересів національного виробника книжкової продукції.

Збагачення наявної системи баз оперативною інформацією, що стосується різних аспектів суспільного життя, відбувається також через засоби масової інформації на всіх носіях. Зокрема, ЗМІ на паперових носіях (газети і журнали) за технологією наповнення баз є близькими до книжкової продукції і відрізняються лише певною специфікою організації матеріалу. Декларована відкритість сучасного українського суспільства, технічний прогрес, зростання в суспільстві фінансових можливостей сприяють, по-перше, розвитку цього джерела наповнення баз і, по-друге, регуляції, саморегуляції інформаційних процесів у суспільстві, по-третє, активізації кваліфікованих, економічно сильних зарубіжних суб’єктів на українському інформаційному ринку.

У зв’язку з цим вітчизняний виробник книжкової та газетно-журнальної продукції має вирішувати такі проблеми науково-технічного прогресу в поліграфічному виробництві, як розробка та впровадження цифрових технологій у додрукарські, друкарські і післядрукарські процеси, вітчизняне комп’ютерно-технологічне забезпечення видавничих процесів, опрацювання текстової та ілюстративної інформації із застосуванням комп’ютерних програм, створених власними силами, налагодження випуску конкурентоспроможного українського поліграфічного устаткування.

На нинішньому етапі функціонування українських ЗМІ важливою є організація ефективної державної підтримки вітчизняного виробника інформаційного продукту, україномовних засобів масової інформації, створення сприятливих умов для залучення інвестицій в інформаційну сферу, сприяння процесу впровадження в неї сучасних маркетингових технологій.

Процес удосконалення інформаційного забезпечення суспільства, наповнення всієї системи інформаційних баз не може обійтися без сприяння держави матеріально-технічному, технологічному і кадровому забезпеченню розвитку місцевих засобів масової інформації, створенню єдиної комп’ютерної мережі для поширення матеріалів вітчизняних інформаційних агентств, створенню розгалуженої мережі кореспондентських пунктів державних ЗМІ в країні і за кордоном, без правового захисту інтелектуальної власності, що публікується в ЗМІ.

Особливо актуальним є вирішення деяких специфічних проблем найбільш впливової частини ЗМІ – телебачення й радіо. Щодалі відчутніші процеси глобалізації визначають першорядність проблем упровадження дієвих заходів, спрямованих на обстоювання національних інтересів у діяльності цих ЗМІ і водночас забезпечення інтеграції телеінформаційної інфраструктури нашої країни в глобальний інформаційний простір, повноцінне наповнення і розвиток українського інформаційного сегмента в цьому просторі.

Цьому має сприяти реалізація планів створення й розвитку громадського телебачення і радіомовлення, удосконалення системи іномовлення, створення супутникового каналу Всесвітньої служби іномовлення України, спеціалізованих освітніх, культурологічних, теле- і радіоканалів, упровадження практики держзамовлення на телерадіопродукцію для задоволення потреб усіх категорій населення, забезпечення повного охоплення території загальнонаціональними програмами та регіональними програмами на місцях.

Співпраця на міжнародному рівні потребує забезпечення відповідності національної інформаційної інфраструктури міжнародним стандартам і рекомендаціям Міжнародної спілки електрозв’язку та інших споріднених міжнародних організацій, що сприятиме входженню українських телерадіопродуктів у глобальну інформаційну систему.

Джерелом наповнення інформаційних баз суспільства є також кіно. Поряд з телебаченням, театром, іншими видами мистецтва важливим є розвиток кіновиробництва на базі новітніх цифрових технологій, вдосконалення кінопоказу, відновлення ролі кіно в духовній сфері суспільства, забезпечення достатньої присутності національної кінопродукції у внутрішньому й зовнішньому інформаційно-культурному просторі.

Збагаченню інформаційних баз українського суспільства сприяє розвиток усіх видів мистецтв, а також традиційно поширеної в Україні народної творчості в усій її різноманітності, святково-обрядових урочистостей.

Входження нашого суспільства в ринкові форми господарювання стимулює розвиток рекламної діяльності. В Україні швидкими темпами відбувається кадровий, правовий та освітній процес її забезпечення. Ця діяльність сприяє просуванню товарів і послуг вітчизняного виробника на внутрішній і зовнішній ринки, обстоюванню його інтересів з допомогою рекламних заходів. Цій же меті, а також залученню нових інвестицій та технологій в українське виробництво слугують і виставково-ярмаркова діяльність, і перші кроки у сфері ділового туризму.

Наявний потенціал розвитку всієї системи механізмів постійного поповнення інформаційних баз українського суспільства засвідчує, по-перше, життєздатність цих баз в умовах входження в глобальний інформаційний простір, по-друге, наявність серйозного потенціалу вдосконалення внутрішньосуспільних інформаційних процесів і, по-третє, реальні можливості залучення в процес оновлення інформаційного потенціалу суспільства дедалі ширшого кола наших громадян.

 

<<< Повернутись на попередню сторінку