Публікації Інституту філософії імені Г.С.Сковороди
НАН України
2006 рік
Мультиверсум. Філософський
альманах. - К.: Центр духовної культури, -
2006. - № 52.
__________________________________________________________________________
Т.Ю. Гранчак, кандидат історичних
наук,
ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАВТРА: ЯКИМ ЙОМУ БУТИ?
(Рецензія на монографію В.М. Горового “Особливості
розвитку соціальних інформаційних баз сучасного українського
суспільства”. – К.: НБУВ, 2005. – 300 с.)
Сьогодні, на порозі третього тисячоліття, в умовах
входження людства в новий етап свого розвитку і загального
прискорення темпів життя, актуальним стає питання
оперативного вирішення різноманітних політичних, економічних,
соціально-культурних, національних проблем, що постають
перед суспільством.
Основою для успішного реагування на виклики сучасності
є підвищення ефективності використання інформаційних
ресурсів у всіх сферах громадського життя.
І справа не лише в тому, що інформація набуває
значення глобального, практично невичерпного ресурсу,
пов’язаного з розвитком загальноцивілізаційної матеріальної
бази. Кількісне зростання інформаційних ресурсів,
їх якісні зміни, впровадження постійно оновлюваних
інформаційних технологій, розширення сфери їх застосування
опосередковано сприяє чіткому виявленню змін, що відбуваються
в соціальній структурі суспільства, налагодженню оптимальних
для подальшого розвитку соціуму зв’язків, підводить
до якісних зрушень у цій сфері аж до формування, за
М.М. Моісєєвим, Колективного Інтелекту, що може стати
основою прогнозованого багатьма нинішніми дослідниками
в майбутньому суспільства знань.
Йдеться, таким чином, про стрімке наближення
якісно нового етапу суспільного розвитку, етапу, для
якого характерною стає зміна якості інформаційної
дії: якщо раніше первинним був інформаційний привід
(подія, явище, процес, ідея), а інформація – вторинною,
то сьогодні відбувається певне зміщення етапності.
Створення інформації сьогодні здатне привести до події,
закласти підвалини певного явища, розпочати процес,
вплинути на виникнення ідеї. Хоча, безперечно, мотивація
до продукування нової інформації випливає передусім
з економічних інтересів суб’єктів соціуму, які зацікавлені
в тому, щоб розпочати ці самі процеси та явища, які
зацікавлені в циркулюванні в суспільстві певних ідей.
Монографія В.М. Горового присвячена розгляду
важливих аспектів даної проблеми, аналізу тенденцій
змін, що відбуваються сьогодні у сфері соціальної
інформації, питанням її організації і впливу цієї
організації на розвиток соціуму в цілому.
Заслуговує на увагу визначення автором соціальної
інформаційної бази як усього необхідного обсягу соціально
значущої інформації, керованого, постійно поповнюваного,
призначеного для самоідентифікації, збереження і розвитку
певної людської спільності [с. 25].
Аналізуючи можливості і значення системи соціальних
інформаційних баз, В.М. Горовий доходить висновку,
що, по-перше, інформаційна база є однією з найважливіших
ознак існування і розвитку всякої людської спільності
як відносно самостійної, сталої складової в загальносуспільному
процесі;
по-друге, інформаційна база містить обсяги інформації,
необхідні для існуван¬ня даної спільності, її самоіндентифікації
і розвитку в соціальному середовищі;
по-третє, соціальна інформаційна база – структура,
в якій усі обсяги інформації є керованими, розміщеними
у сфері впливу наявних пошукових систем даної спільності
й готові до використання;
по-четверте, інформаційна база своїм наповненням
має інформацію, що визначається як кінцевий результат
відображення, позначення змісту, одержаного із зовнішнього
для даної людської спільності світу та в результаті
відображення внутрішніх процесів у даній спільності;
по-п’яте, соціальна інформаційна база створюється
разом із становленням даної людської спільності:
а) шляхом відбору необхідної інформації з більш
загальних, включаючи загальносуспільну, інформаційних
баз. У наш час найбільш загальні інформаційні бази
пов’язані з ресурсами глобального інформаційного простору,
інформаційними ресурсами Інтернету;
б) шляхом творення нової інформації в інтересах
даної людської спільності.
У своєму дослідженні автор детально зупиняється
на розгляді основних принципів, методів і форм творення
і розвитку соціальних інформаційних баз, зокрема розкриває
зміст принципів доцільності, достатності, безперервності
наповнення, спадкоємності, пріоритетної концентрації
зусиль на життєво важливих напрямах діяльності, які
сьогодні найбільш рельєфно проявляються в інфотворчому
процесі.
Розглядаючи питання підвищення ефективності функціонування
соціальних інформаційних баз, В.М. Горовий зосереджується
на проблемах їх життєздатності в умовах глобальних
перетворень, на визначенні оптимальних співвідношень
використання нового і традиційного матеріалу при їх
експлуатації в сучасних умовах, обґрунтовує певні
прогнози їх подальшого розвитку з урахуванням здобутків
науково-технічного прогресу.
Можна погодитися з висновком автора про те, що
життєздатність соціальних інформаційних баз прямо
визначається:
– якістю управління наявною інформацією, забезпеченням
потрібною інформацією в необхідних обсягах, з відповідною
якістю;
– рівнем вмонтованості бази в систему наявних
каналів зв’язку, використанням можливостей підключення
до глобального інформаційного простору та споріднених
баз;
– рівнем освоєння технологій переробки первинної
інформації, якості підготовлених аналітичних продуктів,
зростання питомої ваги аналітики, синтезу первинних
інформаційних джерел у загальних обсягах базової інформації;
– станом інфотворчого середовища, яке є у прямій
залежності від спрямованої на інфотворення, поповнення
цих баз активності членів даної людської спільності
[с. 277].
З іншого боку, можна додати, що збереження і
розвиток соціальних інформаційних баз, їх ефективна
організація значною мірою забезпечують активне функціонування
даної людської спільності, у тому числі й у напрямі
поповнення і розвитку самої інформаційної бази.
Враховуючи ж, що будь-яка соціальна інформаційна
база створюється і функціонує в інтересах певної людської
спільності, видається доцільним дещо доповнити твердження
автора стосовно того, що в перспективі основною умовою
життєздатності інформаційних баз стане їх здатність
до конкуренції на основі якісного змістовного збагачення.
Підвищення якості (змісту, структури, організації
управління) інформаційної бази сприятиме зростанню
конкурентоспроможності (а в підсумку і життєздатності)
у першу чергу самої людської спільності, яка у свою
чергу підтримуватиме і забезпечуватиме функціонування
потрібної їй інформаційної бази.
Безперечним здобутком монографії є детальний
розгляд В.М. Горовим специфічних проявів процесу входження
сучасного українського суспільства в інформаційний
етап його розвитку на тлі загальносвітових ознак цього
процесу. При цьому привертає увагу та обставина, що,
розглядаючи аргументи авторів, які критично аналізували
складні процеси перетворень у новій Українській державі,
тривалий економічний спад, кризові явища в культурі,
науці, освіті, автор у своїй роботі схиляється до
обережного оптимізму стосовно можливості достойного,
рівноправного входження України в світовий інформаційний
простір на базі мобілізації наявних ресурсів, у тому
числі можливостей системи культурно-освітніх, і насамперед
бібліотечних закладів, розвитку науково-освітньої
сфери, впровадження здобутків науково-технічного прогресу,
правильного визначення своєї участі в міжнародному
розділі праці.
У цьому контексті слід позитивно відзначити детальний
аналіз місця і перспектив у процесі творення й розвитку
інформаційної бази українського суспільства бібліотечних
закладів як загальносуспільних інформаційних центрів,
здатних до акумулювання соціально значущої інформації,
управління широкими інформаційними потоками і задоволення
суспільних інформаційних потреб.
Досить переконливим також є твердження автора
про те, що “в майбутньому історичну перспективу матимуть
ті національні спільності, які спроможні на суспільно
значущий внесок у розвиток і ефективне використання
загальноцивілізаційної бази, умілу організацію найважливішого
для нашого часу виробництва – виробництва інформації.
Будь-яка з існуючих націй сьогодні має перспективу
для свого збереження і розвитку за умови опори на
власну інформаційну базу як повноправну складову загальноцивілізаційних
інформаційних ресурсів”.
У цілому ж поза незначними композиційними недоліками
поміченими шорсткостями у виписуванні окремих деталей
при розкритті запропонованої автором до розгляду проблеми,
що ускладнює сприйняття деяких його тверджень, у монографії
з дещо несподіваного боку успішно розкриваються важливі
проблеми сьогодення, пов’язані з інформатизацією українського
суспільства, входженням його в новий, постіндустріальний
етап розвитку. Книга В.М. Горового орієнтована на
науковців, бібліотекознавців, викладачів вищих навчальних
закладів та широкий загал. Викладений у ній матеріал,
безсумнівно, буде цікавим і корисним для кожної з
цих категорій читачів, надаючи нові аргументи для
орієнтації у швидкоплинному часі, в системі викликів
сьогодення.
