Публікації Інституту філософії імені Г.С.Сковороди
НАН України
2004 рік
Мультиверсум. Філософський альманах.
- К.: Центр духовної культури, - 2004. - № 44.
- 14,9 др. арк.
__________________________________________________________________________
Жаров А.І. кандидат філософських наук, професор
Національної академії державної податкової служби України
Особиста безпека воїна Збройних Сил України
та чинники, які її підвищують
Поняття "безпека" як важлива категорія має давню історію.
Вперше її застосовують у своїх працях мислителі епохи Відродження
("Государ" Н.Макіавеллі та "Левіафан" Т.Гоббса).
Дальший розвиток проблема безпеки дістала в працях Монтеск'є,
Бентама, Берке та ін.
Сучасне розуміння національної безпеки, її концептуально-теоретичні
основи вперше відображені в Законі про національну безпеку,
прийнятому в США 1947 р.
Події початку ХХІ ст., трагедія 11 вересня 2004 р. в США,
війна терористів проти Росії (масовий захват і велика загибель
заручників, у т.ч. дітей у школі № 1 Беслана, загибель спецназівців
ФСБ), теракти в Україні та інших країнах світу засвідчують
глобалізацію тероризму. Поняття "безпека" набуло нового
значення і посіло одне з найпріоритетніших місць у переліку
загальнолюдських цінностей.
У незалежній Україні визначився багатоаспектний підхід до
комплексної проблеми забезпечення національної безпеки.
Закон України № 964-ІV "Про основи національної безпеки
України" від 19 червня 2003 р. національну безпеку визначає
як захищеність життєво важливих інтересів людини й громадянина,
суспільства й держави, за забезпечення сталого розвитку
суспільства, своєчасного виявлення і нейтралізацій реальних
та потенціальних загроз національним інтересам.
Нині важливого значення набувають проблеми практичного впровадження
нових форм, методів і технологій у військову систему для
забезпечення безпечного та ефективного професійного виконання
військовослужбовцями своїх обов'язків з урахуванням національних
інтересів України і завдань, що стоять перед воїнами.
Важливість і актуальність розгляду чинників, які підвищують
особисту безпеку воїна Збройних Сил України, зумовлена такими
обставинами. По-перше, зростає роль філософсько-правових
та морально-психологічних аспектів сучасного збройного протистояння.
Визначальним чинником розвитку перспективної тактики є не
тільки поява нових видів озброєння, але й глобалізація тероризму.
Під впливом оновленої матеріальної основи бою формується
його нова мораль. По-друге, сучасні інформаційні технології
не знають кордонів. Вони цілодобово діють на свідомість
і підсвідомість людей, формують їхнє ставлення до тих чи
інших подій. Україна щоденно зазнає величезних негативних
впливів через порушення її інформаційного простору, інформаційну
експансію з боку інших держав.
Створення сучасної системи морально-психологічного забезпечення
в Української армії має спиратися не лише на аналогічні
матеріли, але й на практику використання духовного та матеріального
компоненту армій країн світу. Об'єктами інформаційної "атаки"
стають передусім свідомість людини та техніка, управлінська
та інші інформаційно-технічні системи, засоби безпеки та
військова організація держави, передусім армія.
По-третє, зростають роль і значення особистої безпеки воїна,
особливо керівних кадрів. Згідно з цим розробляються засади
підготовки та ведення операцій (бойових дій) армії, бойові
статути й настанови, програми та плани бойової, оперативної,
гуманітарної та психологічної підготовки всіх видів Збройних
сил нашої держави, з урахуванням особливостей сучасної озброєної
боротьби.
По-четверте, розвиток Української армії на новому етапі
- це виважений, плановий і прозорий для суспільства процес,
результатом якого має бути гарантований захист національної
безпеки та інтересів України від будь-яких зазіхань із застосуванням
збройної сили. У межах цього процесу відбувається також
розвиток військового мистецтва, який ґрунтується на даних
вітчизняних і закордонних досліджень та національних бойових
традиціях (козацьких, періоду національно-визвольної боротьби
та ін.).
По-п'яте, існує необхідність внести корективи (з урахуванням
нових технологій) у методику підготовки воїнів, особливо
керівництва, сприяти підвищенню їхньої професійної майстерності,
культури спілкування, поведінки та роботи, набуттю нових
знань і навичок для забезпечення особистої безпеки та безпеки
армії.
Дослідження показують, що в кожному різновиді професійної
діяльності існують свої ризики та послідовність дій, пов'язані
з гарантуванням безпеки. Відсутність постійного, систематичного
аналізу, контролю та прогнозування можуть дорого коштувати.
Аналіз останніх досліджень і публікацій засвідчують, що
великий внесок у розвиток розглядуваної проблеми зробили
такі дослідники: В.І. Амщенко, Ю.П. Бабков, І.В. Біжан,
В.В. Говоруха, О.Ф. Заскока, О.М. Попричин, І.С. Руснак,
В.О. Нікітюк, В.М. Телелим, В.П. Шкідченко та ін.
На даний момент у філософській, соціальній та історичній
літературі сформувався та чітко визначився дослідницький
напрям, що висвітлює специфічні риси українського етнічного
менталітету. Своєрідність пізнання, особливості структури
особистості українців, вплив навколишнього середовища на
формування їхнього світогляду досліджували Р.А. Додонов,
В.А. Скуратівський, П.І. Ігнатенко, Т.Є. Гетало та ін.
Принципову важливість для висвітлення нашого менталітету
мають праці науковців української діаспори. О.Кульчицький
подає певний комплекс чинників, що відіграють значну роль
у формуванні менталітету українців, а також аналізує результати
цього впливу. На основі його праць можна виявити причини
виникнення ментальних рис, а також їх подальший розвиток.
Своєрідний підхід до характеристики національного типу особистості
запропонував Д.Чижевський.
Загальні принципи формування менталітету особистості та
особливості його виявів досліджує і російський вчений С.В.
Кулєшов. Фахівці твердять, що весь уклад життєдіяльності
українців (праця, традиції, культура, мова, ментальність)
ідеально адаптовані до однієї території і детерміновані
природними циклами [1, 523].
Щодо проблеми безпеки з позиції держави зазначимо, що для
нас важливою є категорія, яка розглядається з точки зору
безпеки особистості взагалі та з урахуванням специфіки виконання
професійних завдань.
Маємо на меті розкрити об'єктивні і суб'єктивні чинники
впливу на безпеку особистості воїна, обґрунтувати методологічні
підходи до форми одягу і її безпеки, а також з'ясувати чинники,
які сприяють підвищенню безпеки воїнів Збройних сил України.
В умовах перехідного періоду в Україні, а також перетворення
злочинності в глобальну проблему питання безпеки військовослужбовця
армії висувається на перший план.
Оцінюючи професійні риси людини, слід звертати увагу на
ті з них, які роблять працю результативною. Професійно-культурним
є не лише той, хто щось знає та вміє, а й той, хто розширює
сферу своєї професійної майстерності. У цьому - об'єктивні
вимоги до професійної культури всіх воїнів Збройних сил
України [5, 24-28].
Від стану і рівня професіоналізму залежать якість виконання
професійно-службових завдань. Чим вища культура праці, тим
вища за однакових умов готовність виконати поставлені завдання.
Добре організована праця впливає на моральну атмосферу колективу,
сприяє організованості й дисципліні, фізичному загартовуванню
особового складу, розвитку соціальної та естетичної культури.
Це позначається на ставленні воїнів Збройних сил України
до своїх обов'язків [6, 18-25].
Ставлення до праці визначається багатьма факторами як об'єктивного,
так і суб'єктивного характеру. До об'єктивних належать функціональний
зміст праці і складна система її умов (від психологічного
клімату в колективі до рівня організації праці та її матеріально-технічного
забезпечення). Суб'єктивні фактори міцніше пов'язані з професійною
культурою особистості, її кругозором, активністю, ерудицією,
емоційною культурою та культурою поведінки. Ставлення до
роботи визначається тим, якою мірою (за обсягом і глибиною)
спеціаліст оволодів своєю професією, наскільки високим є
рівень його майстерності та безпеки. Тому критерії так званої
професійної придатності зумовлені якістю результатів роботи.
Під високим рівнем професійної культури маємо на увазі глибокі
професійні знання та вміння і здатність користуватися ними
в різних непередбачених ситуаціях.
Підвищення культури праці нерозривно пов'язане з піклуванням
про людей, із захистом їхніх інтересів, особистої безпеки.
Особливо це стосується воїнів Збройних Сил України.
Важливим компонентом культури спілкування і поведінки є
розвиток естетичних смаків. Найбільш яскраво зв'язок морального
й естетичного в культурі спілкування виражається в етикеті,
основними різновидами якого є: загальногромадянський, дипломатичний,
професійний, сімейно-побутовий та ін.
Етикет - це зведення правил поведінки людини в суспільстві.
Розвиваючись, він охоплює звичаї і моральні якості, що визначають
уміння поводитися в різних умовах, обставинах, зовнішню
охайність людини, вміння ґречно приймати гостей, триматися
за столом, провадити бесіду, грамотно й зрозуміло викладати
думки тощо. Під етикетом розуміють певну сукупність моральних
за своїм змістом і естетичних за формою правил поведінки
в усіх сферах спілкування.
Етикет воїна Збройних сил України реалізується в трьох основних
сферах: у відносинах, у професійній діяльності, у повсякденній
навчальній та професійно-службовій діяльності та в побутових
відносинах. Головними й визначальними є відносини у професійній
діяльності.
Статути чітко визначають форму, порядок тих чи інших дій
воїнів Збройних сил України під час виконання своїх обов'язків.
При цьому, як правило, він враховує не тільки утилітарну
необхідність дії, але і її естетичність, спрямовуючи на
те, щоб вона мала красивий вигляд.
Взаємне привітання - норма поведінки людей. Але якщо у цивільних
осіб норма може набирати найрізноманітніших форм (зняття
головного убору, потиск руки, присідання, плескання по плечу,
взаємне обнімання або різні висловлювання), то у військових
форма привітання (віддання честі) є чітко визначеною.
Норми, правила поведінки, якими повинні керуватися військові
у спілкуванні, численні. Додержання їх є запорукою безпеки.
Вивчити їх просто неможливо, як неможливо заздалегідь описати
всю розмаїтість життєвих ситуацій і обставин. Значно простіше
засвоїти загальні принципи моральної поведінки і прийняти
їх як вимоги доцільності. Головне - відчути дух етики, правила
гарного тону, а не просто завчити букву етикету [7, 24-30].
Дух етики позначається на мотивах поведінки. Чим благородніші
мотиви, тим благородніша, культурніша поведінка людей [8,
49-59].
Існують три групи мотивів, які визначають поведінку людей
у всіх випадках життя:
1. Ті, в основі яких лежать доброзичливість і повага до
всіх людей, і зокрема до товаришів по службі.
2. Ті, в яких дістали відображення уявлення про красу поведінки
людини.
3. Мотиви, основу яких становлять санітарно-гігієнічні та
організаційно-технічні вимоги. Вони реалізуються в правилах
і нормах поведінки, які склалися протягом тривалого часу.
Культура поведінки особистості визначається не тільки моральними
нормами, але й сукупністю правил відповідно до вимог, згідно
з якими людина здійснює ті чи інші вчинки.
Одним із найважливіших елементів безпеки воїнів Збройних
сил України є культура форми їхнього одягу. Від того, наскільки
добре в ній поєднуються утилітарні та естетичні елементи,
як вона відповідає своєму функціональному призначенню, залежать
настрій особового складу, процес професійної, оперативно-службової
та навчальної підготовки, отже, і готовність у будь-яку
хвилину виконати поставлені завдання.
У культурі форми одягу військовослужбовця важливими є утилітарність,
міцність, захищеність, легкість, зручність, відповідність
своєму функціональному призначенню. Але не слід недооцінювати
її соціальну значущість і, особливо, естетичну виразність.
Порушення міри у співвідношенні цих елементів, зокрема неуважність
до естетичного вигляду форми одягу, а отже, і незадоволеність
естетичних потреб особового складу - все це негайно позначається
на морально-психологічному стані, на професійній, професійно-службовій
та навчальній діяльності, на безпеці і може призвести до
невиконання завдань [9, 14-19].
Рівень культури форми одягу військовослужбовця безпосередньо
залежить від того, наскільки повно вона відповідає професійним
і гігієнічним вимогам. Найбільш суттєвими з них, на наш
погляд, є такі:
- здатність одягу (екіпіровка: засоби індивідуального захисту,
засоби активного захисту, забезпечення спеціальних операцій)
охороняти особовий склад від ураження бойовими та іншими
засобами об'єкта - від куль, вогню, ножових (багнетних)
уколів, проникаючої радіації, світловипромінювання та ін.;
- форма одягу не повинна утруднювати дії як в умовах повсякденної
професійної, службової, так і бойової (навчальної) діяльності,
а також під час виконання поставлених завдань;
- форма одягу офіцерів і рядових в умовах виконання поставлених
завдань (виконання професійних і бойових дій) не повинна
мати ніяких відмінностей;
- здатність одягу і взуття захищати тіло людини від холоду,
спеки, вітру, дощу, а також від забруднень і механічних
пошкоджень;
- форма одягу не повинна заважати здійсненню найважливіших
функцій людського тіла, утруднювати дихання, обмежувати
рухи кінцівок і всього тіла, взуття не повинно деформувати
стопи, призводити до тертя під час ходьби і втоми, що спричинює
втрату пильності, зниження безпеки.
Треба також пам'ятати про гігієнічні вимоги до взуття військовослужбовця.
Відносна доступність і легкість підтримування обмундирування
та взуття в справному стані, чистоті й порядку дають змогу
людині у формі відчувати себе впевнено, зручно й безпечно.
Професійні та гігієнічні вимоги до форми одягу є головними
й обов'язковими у тому переліку вимог, які потрібно враховувати
під час її створення. Підкреслимо також велике значення
для форми одягу дотримання соціальних, естетичних вимог.
Тільки естетично виразний одяг в органічній єдності з утилітарною
цінністю максимально відповідатиме своєму функціональному
призначенню.
Власне етична складова форми одягу має такі основні компоненти:
краса крою, продуманий підбір кольору матеріалу, який використовується
для його виготовлення, кількісних і якісних характеристик
тканини, шкіри або інших матеріалів, системи оздоблень і
декоративного оформлення одягу. Всі компоненти взаємопов'язані
та взаємозумовлені. Тому тільки вміле урахування кожного
з них допомагає створенню по-справжньому красивого, зручного
і безпечного одягу (екіпіровки) військовослужбовця.
Якщо утилітарна цінність форми є яскраво вираженою і не
має особливих ускладнень для її розуміння, то по-іншому
визначається сутність естетичної ролі одягу. На відміну
від утилітарних якостей одягу, краса не може зігріти від
холоду, захистити від дощу і спеки, не робить її легшою
та важчою у буквальному розумінні цього слова, тобто практично
не задовольняє жодної з матеріальних потреб людини. І все-таки
люди тягнуться до краси, нерідко навіть на шкоду утилітарним
якостям.
У чому ж сутність естетики одягу, яка сила, прихована в
ній, так вабить людей? Вона виражається, на наш погляд,
у тому, що дає змогу спільно з іншими факторами зовнішньої
культури (красою поведінки, особистою гігієною, фізичною
досконалістю) виявити красу і духовну гідність людини або
цілого колективу, допомагає здійснити реальний зв'язок людини
з зовнішнім середовищем, надати їй глибокого внутрішнього
задоволення і радості. На наш погляд, естетика одягу, на
відміну від його утилітарних переваг, визначається не тільки
рівнем розвитку і досягненнями науки, техніки, а всім комплексом
економічних, політичних, демократичних, національних, побутових
та інших відносин, рівнем розвитку загальної культури суспільства.
Естетичне в одязі відображує певною мірою самобутність народу,
його традиції та звичаї, його художню культуру та заглиблюється
корінням у стародавність. Саме цим пояснюється те, що у
формі одягу спеціалістів військовослужбовців різних країн
є свої відмінності. Якщо утилітарні вимоги до одягу однакові
для будь-яких країн, які перебувають в однакових економічних,
кліматичних та інших умовах, то естетичні - дуже різноманітні.
Формуючи Збройні Сили України, дуже важливо під час створення
спеціальних підрозділів військовослужбовців більш продумано
підходити до їх екіпіровки, форми одягу, безпеки, керуватися
методологічними засадами.
Рішення мають базуватися на наукових підвалинах і враховувати
найважливіші вимоги, зв'язки й відносини. Такими вимогами
і обставинами можуть бути: відповідність одягу умовам служби,
що змінилися; зважання на відсталість форми одягу чи її
окремих елементів від відповідних іноземних зразків; поява
нових матеріалів, які дають змогу кардинально змінити на
краще існуючі зразки одягу, водночас підвищивши рівень безпеки
військовослужбовців; зміна економічної ситуації; зміна можливостей
держави тощо. Часті зміни форми одягу та екіпіровки небажані,
шкідливим є також штучне стримування змін, що назріли.
Культура форми одягу є показником того, наскільки діалектично
реалізуються в ній соціальні, професійні, утилітарно-прикладні
та естетичні функції, наскільки ефективно вона задовольняє
матеріальні і духовні потреби, забезпечує певний рівень
безпеки військовослужбовців.
Культура духовного життя військовослужбовців у сфері вдосконалення
професійної майстерності - це також і культура проведення
вільного часу, багатство його змісту і досконалість організації.
Вільним є час, яким воїни Збройних Сил України можуть розпоряджатися
на свій розсуд і який не регламентується розуміннями професійної
підготовки або іншої необхідності. Він складається з їхнього
особистого часу, передбаченого статутами, розпорядком дня,
а також передвихідних, вихідних та святкових днів. Це -
час, який використовується для розваг, самоосвіти, занять
спортом, мистецтвом та ін., тобто головним чином для духовного
вдосконалення.
Елементи вільного часу можна звести у такі блоки: освіта,
соціальна діяльність, спілкування, творчість.
Отже, вільний час воїна Збройних Сил України відіграє у
безпеці і діяльності надзвичайно важливу роль. Це час для
відновлення й розвитку фізичних і духовних сил, для розвитку
здібностей, фізичних і духовних якостей, без яких неможливо
розв'язувати професіональні і оперативні завдання, підвищувати
ефективність та якість їх виконання, бути в постійній бойовій
готовності та боєздатності.
Організація і зміст культури вільного часу мають бути підпорядковані
одному - повноцінному відпочинку, фізичному і духовному
задоволенню матеріальних і духовних потреб воїна. Тільки
в цьому разі за однакових інших умов можна розраховувати
на справжнє підвищення професійної та бойової готовності
військовослужбовців виконати в будь-якій ситуації свій обов'язок.
Культура поведінки, одягу і вільного часу - фактори, які
сприяють підвищенню безпеки воїнів Збройних Сил України.
Культура праці і побуту мають бути на такій висоті, щоб
гарантувати виконання завдань, які стоять перед Збройними
Силами України.
Потрібно комплексно розглядати особисту безпеку воїна Збройних
сил України, тобто у вузькому і широкому значеннях цього
слова. У вузькому значенні це - правова, психологічна, психофізіологічна,
етична, соціальна, фізична, інформаційна безпека, електромагнітна,
техногенна безпека та ін.
У найширшому розумінні цього поняття проблеми безпеки особистості
воїна можуть бути явними та потенційними, внутрішніми та
зовнішніми, об'єктивними та суб'єктивними, економічними,
екологічними, воєнними, загальнонаціональними, локальними
та індивідуальними.
ЛІТЕРАТУРА
1. Бойко О.Д. Історія України. - К., 1999.
2. Мор Томас. Утопія. - М., 1935.
3. Шкідченко В.П. Стратегія України у сфері реформування
Збройних сил: здобутки та погляд у майбутнє // Наука і оборона.
- 2000. - № 4.
4. Біжан І.В. Проблеми та шляхи удосконалення професіоналізації
військових фахівців // Наука і оборона. - 2000. - № 4.
5. Руснак І.С., Телелим В.М. Розвиток форм і способів ведення
інформаційної боротьби на сучасному етапі // Наука і оборона.
- 2000. - № 2.
6. Нікітюк В.О. Проблема прав людини в контексті національної
безпеки // Наука і оборона. - 2000. - № 4.
7. Амщенко В.І. Деякі погляди на морально-психологічне забезпечення
повітряної оборонної операції // Наука і оборона. - 2000.
- № 1.
8. Говоруха В.В., Бабков Ю.П., Попричін О.М. До питання
визначення функцій воєнної організації держави // Наука
і оборона. - 2001. - № 2.
9. Кобась А.П., Заскока О.Ф. До питання розвитку нормативно-правової
бази реформування системи комплектування Збройних сил України
// Наука і оборона. - 2002. - № 4.
