Публікації Інституту філософії імені
Г.С.Сковороди НАН України
2004 рік
Мультиверсум. Філософський альманах.
- К.: Центр духовної культури, - 2004. - № 40.
- 14 др. арк.
___________________________________________________________________________
А.І. Жаров,
кандидат філософських наук, професор Національної академії
державної податкової служби України
ВПЛИВ ЕСТЕТИКИ ВІЙСЬКОВОГО ПОБУТУ НА ВСЕБІЧНИЙ І ГАРМОНІЙНИЙ
РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ ВОЇНА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ
На формування всебічно розвинутої особистості
воїна та його безпеку поряд з естетикою ратної праці значний
вплив справляє естетика військового побуту. Однією з актуальних
її складових є проблема підвищення культури і естетики побуту
українського народу взагалі і військового побуту зокрема,
що зумовлено низкою обставин.
По-перше, значним зростанням ролі побуту
у вирішенні економічних, політичних, ідеологічних, культурних,
естетичних, моральних державних і захисних завдань. По-друге,
в подальшому розвитку України, в удосконаленні продуктивних
сил, науки, культури складаються більш сприятливі умови
для всебічного і гармонійного розвитку особистості. По-третє,
зростанням культури військового побуту, удосконаленням механізмів
впливу різних елементів культури і естетики побуту на особистість
військовослужбовця. По-четверте, об'єктивними і суб'єктивними
чинниками впливу естетики військового побуту на особистість
воїна, на формування у нього професійно-необхідних морально-психологічних
якостей, моральної самосвідомості, які мають забезпечити
високу бойову і мобілізаційну готовність війська. По-п'яте,
підвищення культури і естетики побуту українського суспільства
і армії сприяє формуванню у воїна високих моральних, громадянських
і військово-професійних якостей для забезпечення всебічного
і гармонійного розвитку його особистості та ефективного
виконання ним службових обов'язків в умовах мирного і воєнного
часу. Суб'єктами формування особистості є передусім суспільство,
держава, інститути й установи.
Метою цієї статті є виявлення сутності
побуту взагалі і військового побуту зокрема, розкриття матеріальних
і духовних складових побуту та його основних елементів,
аналіз особливостей побуту воїнів і форм прояву побутової
естетичної культури.
Свідченням зростаючого інтересу людини
до проблем побуту є випуск спеціальних журналів. Питання
побуту не сходять зі шпальт газет. Сьогодні зростає кількість
книг, присвячених проблемам побуту взагалі, культури і естетики
побуту зокрема.
Про дедалі більшу увагу до питань військового
побуту свідчить той факт, що проводяться заходи для поліпшення
побуту військ, які багато в чому сприяли підвищенню культури
і естетики військового побуту, задоволенню матеріальних
і духовних потреб воїнів.
Великий внесок у розвиток вивчення проблеми
побуту взагалі і військового зокрема зробили: Д.Волкогонов,
Н.Табунов, Б.Софронов, А.Резник і ін., у працях яких, хоч
і не передусім, досліджуються чи висвітлюються окремі аспекти
військового побуту: естетика побуту, в тому числі військового,
форми прояву побутової естетичної культури.
Деякі питання військового побуту знайшли
відображення в дослідженнях Г.Аушева, А.Яковлєва, В.Рижкова,
А.Михайлова та інших. Помітний внесок у розробку проблем
військового побуту зробив доктор військових наук І.Голушко
[1].
Однак з усією відповідальністю можна
сказати, що наукові дослідження культури й естетики побуту
тільки починаються, бо зроблені поки що перші кроки в цьому
напрямі. Необхідність теоретичної розробки цих проблем культури
і естетики побуту взагалі і військового зокрема зумовлені
низкою причин, що випливають як із загальних завдань будівництва
держави, так і з тих специфічних завдань, які покликані
вирішувати Збройні Сили України в умовах відокремленого
фінансування.
Потрібно зазначити, що наукова нерозробленість
питань культури побуту, естетики військового побуту ускладнює
практичну діяльність командирів (начальників), вихователів
та ін. по удосконаленню побуту, інколи спричиняє прояви
суб'єктивізму, що призводило і може в майбутньому призводити
до невиправданих матеріальних затрат і моральних втрат,
а в остаточному підсумку до зниження бойової готовності.
На нашу думку, необхідно повніше досліджувати
механізм взаємодії культури і естетики побуту й особистості
воїна, особливості специфіки впливу різних елементів (структур)
побуту на всебічний і гармонійний розвиток особистості воїна,
на формування його фізичних, духовних, моральних якостей.
Побут - це надзвичайно складне суспільне
явище. Він займає велике місце в життєдіяльності людини,
тісно пов'язаний із економічною, політичною, культурною,
моральною естетикою, вивчається різними науками.
При визначенні побуту необхідно передусім
підвести це поняття під інше, більш загальне. Щодо побуту
таким загальним може бути або життя суспільства, коли йдеться
про суспільний світ, або життя науки (національний побут),
або соціальної групи (студентський, військовий побут), або
сім'ї (сімейний побут), або індивіда (індивідуальний побут).
Однак просте твердження "побут є однією
із сфер суспільного життя" мало що дає. Тому багато авторів
співвідносять побут з конкретними сферами життєдіяльності
суспільства, нації тощо з таким розрахунком, щоб ясніше
було видно його специфіку.
Праця і побут - дві взаємопов'язані сфери
людської життєдіяльності, що охоплюють усе багатство життєвих
проявів, і за їх межами нічого немає.
На відміну від праці, яка визначається
передусім потребами суспільства, регламентується ним (тривалість,
виробництво, нормування тощо), побут в остаточному підсумку
зводиться до індивіда, його потреб, умов і можливостей їх
задоволення тощо. Побут - це насамперед споживання, відновлення
сил, відпочинок, розваги, підготовка до праці.
Побут як система має складну структуру.
Складність його структурної організації пояснюється складністю
побуту як суспільного явища, його багатогранністю і багатосторонністю
зв'язків і відносин. Найбільш загальними структурними елементами
побуту є його матеріальна і духовна складові. Вони перебувають
у тісному взаємозв'язку, взаємопроникають і значною мірою
зумовлюють одне одного. Однак у цій єдності провідна роль
належить матеріальній сфері, бо сама духовна діяльність
стає можливою лише в результаті задоволення матеріальних
потреб у житлі, одязі, їжі тощо.
Задоволення матеріальних потреб безпосередньо
пов'язане із фізичним споживанням предметів, "пожиранням"
їх, за висловом Гегеля [2, 181]. Але людина не тільки біологічна,
а й суспільна істота. Тому навіть задовольняючи свої найпростіші
потреби, вона не байдужа до інших якісних характеристик
предметів, до характеру відносин, що складаються в системі
побуту.
Людина не байдужа до зовнішнього вигляду,
скажімо, меблів, одягу, інтер'єру квартири тощо. І те, й
інше має відповідати її потребам, зокрема потребі в красі.
Це досягається тільки за високого рівня культури побуту.
У побуті створюються всі необхідні умови для гармонійного
і всебічного розвитку людини.
Духовні потреби людей, воїнів різноманітні,
що визначає значною мірою багатство їхнього духовного життя
і розвиток духовної складові побуту.
За своїм змістом усі духовні потреби
прийнято поділяти на три основні групи: інтелектуальні,
моральні й естетичні. Структура духовної складової побуту
і включає в себе елементи, які забезпечують їх задоволення.
Спинимося на основних елементах духовної
складової побуту.
1. Духовні цінності, які безпосередньо
"споживаються" в процесі повсякденного життя людей. Вкажемо
на такі з них, як твори літератури і мистецтва, наукові
знання, книги, газети і журнали, радіо- і телепередачі,
а також навчальна література, звичаї, традиції, обряди тощо.
Це - цінності міжособистісного спілкування, насамперед у
сім'ї, з друзями, товаришами, знайомими в різних ситуаціях:
в театрі і кіно; на танцях, у заміських прогулянках тощо.
Це й духовні аспекти природи і предметно-побутового середовища.
2. Система закладів культури, через посередництво
яких задовольняються духовні потреби (театри, кінотеатри,
концертні зали, музеї, виставкові зали, різні любительські
студії (кіно-, ізо-, фото- тощо, палаци культури, клуби,
бібліотеки). Сюди ж слід віднести ті організації і заклади
культури, які здійснюють зв'язок між глядачами, слухачами,
читачами і тими культурними центрами, де відбувається безпосереднє
задоволення духовних потреб (театральні і концертні каси,
екскурсійні бюро тощо), а також книжкові магазини, газетні
кіоски, художні салони з продажу виробів образотворчого
мистецтва тощо.
3. Духовне життя у сфері побуту: його
зміст, організація, рівень. Він вельми різноманітний і включає
в себе як організоване, так і самодіяльне начало, колективні
й індивідуальні форми, складні і прості тощо.
Аналіз літератури дає можливість зробити
деякі висновки, що стосуються структури, змісту і сутності
побуту. Побут - це:
- нетрудова сфера людської життєдіяльності,
пов'язана із задоволенням матеріальних і духовних потреб;
- умови, способи і форми задоволення
людських потреб;
- якість і кількість споживчих цінностей;
- це визначний життєвий уклад, організація,
процес.
Виходячи з цього, можна дати таке визначення
побуту. Побут - це сфера нетрудової життєдіяльності, безпосередньо
пов'язана із задоволенням матеріальних і духовних потреб
людей, що характеризується визначеним укладом, умовами,
формами, способами задоволення цих потреб і забезпечує біологічне
і соціальне функціонування індивідів у системі визначених
людських відносин.
Необхідно зазначити, що на побут справляють
певний вплив географічне середовище в усьому його розмаїтті
(рельєф, клімат, географічне положення, природні багатства),
особливості історичного розвитку і національної культури
тощо. Причому ці чинники однаковою мірою впливають (на відміну
від соціальних) на побут всього народу та соціальних груп.
При аналізі завжди необхідно бачити загальне,
особливе і одиничне.
Виявлення змісту побуту і його особливостей
має велике теоретичне і практичне значення.
Побут, його середовище постійно і незмінно
впливають на людину, піддаючи її всебічному естетичному
"вивченню". Це дає змогу через побут активно втручатися
у свідомість людей і формувати в них визначену систему естетичних
цінностей. При цьому необхідно враховувати, що вплив побуту
виявляється переважно у світосприйнятті особистості, тобто
на рівні її духовного життя (розвиток естетичних потреб,
смаків, установок).
Який же зміст вкладається у поняття "побут"?
Побут, на нашу думку, це соціальна категорія, що відображає
невиробничу сферу людського буття, пов'язана із задоволенням
матеріальних і культурних потреб (в їжі, одязі, житлі, комунальному
забезпеченні, лікуванні, відпочинку тощо).
А військовий побут - це уклад військового
життя, повсякденний порядок діяльності, який регламентується
відповідними військовими статутами, наказами, директивами,
а також задоволення матеріальних, соціальних і духовних
потреб військовослужбовців, забезпечення планомірної бойової
і гуманітарної підготовки, в інтересах вирішення поставлених
завдань, є одним із визначальних чинників підтримки боєготовності
військ.
Звідси випливає, що визначення "військовий
побут" охоплює повсякденне життя особистого складу підрозділу
в межах задоволення матеріальних і культурних потреб, які
забезпечують бойову і гуманітарну підготовку.
Головна мета побуту - забезпечення бойової
готовності військ. Якщо врахувати, яка частина військової
служби проходить у сфері побуту, то стане зрозуміло, чому
вплив побуту є важливим фактором, що забезпечує не тільки
виховання, а й безпеку військослужбовців і виконання завдань,
що стоять перед ними, бойову могутність військ.
Коротко сформулюємо особливості побуту
воїнів строкової служби, зумовлені специфікою армійського
життя і його метою.
1. Яскраво виражений діалектичний зв'язок
ратної праці і військового побуту: сфера побуту включає
ратну працю, а вона містить елементи побуту. Наприклад,
переміщення підрозділу, скажімо, в їдальню, є водночас і
виявом рівня стройової виучки особистого складу, тобто включення
праці в сферу побуту.
2. Колективний характер військового побуту,
спільне задоволення солдатами і сержантами строкової служби
більшості бойових потреб (в їжі, відпочинку, сні, розвагах,
спорті тощо), тоді як побут цивільного населення має, як
правило, індивідуальний характер. Колективний характер побуту
воїнів покликаний забезпечувати єдність дій, узгодженість
і згуртованість військового колективу, а отже, він слугує
інтересам бойової підготовки частини (батальйону, бригади).
3. Сувора регламентація військового побуту
статутами, наказами: все за командою, все за сигналом, кожна
хвилина і навіть секунда на обліку. Інтереси бойової готовності
накладають на побут військовослужбовців такі обмеження,
які зазвичай не зустрічаються в умовах цивільного життя:
загальний розпорядок дня, одноманітність у розміщенні військовослужбовців,
утриманні житлових приміщень, освітленні, опаленні тощо.
Специфіка завдань, вирішуваних окремими
частинами (о. Зміїний, гора Ай Петрі тощо) породжує ряд
додаткових особливостей. Їх частини і підрозділи переважно
значно віддалені від великих міст і населених пунктів чи
знаходяться в районах з несприятливими кліматичними умовами.
Нерідко в місцях дислокації підрозділів (частин) відсутні
культурно-просвітницькі і побутові заклади, магазини, школи,
лікарні і ін., що звужує можливості задоволення матеріальних
і культурних потреб військовослужбовців і членів їхніх сімей,
створює додаткові труднощі в роботі командирів (начальників),
вихователів з організації їхнього побуту.
4. Важливою рисою ратної праці і військового
побуту є те, що будь-який солдат, сержант, офіцер завжди
перебуває на службі. Кожен з них, де б він не був, у будь-який
час дня і ночі, може бути викликаний у підрозділ і повинен
швидко приступити до виконання своїх обов'язків.
5. Стандартизація предметної складової
військового побуту: типові військові містечка і казарми,
однакові меблі, встановлена форма одягу тощо. Кожний із
цих компонентів несе в собі визначений естетичний заряд
і бере участь в оформленні естетичної культури воїнів.
Перераховані особливості військового
побуту залишають небагато місця для творчого пошуку і починань,
для запровадження й підтримання найбільш доцільних форм
і методів його реалізації.
Як свідчить практика, в історії розвитку
людського суспільства виробилась соціальна потреба внесення
естетичного начала в усі групи предметів, якими люди себе
оточують.
Слово "естетика" - одне з найважливіших
у нашому повсякденному житті, воно розсіяне в різних її
сферах. Кажуть про естетику одягу, побуту, інтер'єру тощо.
Як відомо, поняття естетики позначає і філософську науку
про мистецтво.
Багатоаспектність використання поняття
"естетика" за межами науки - свідчення його змістовності,
тривалості й історичного шляху, за планом якого виникали
різні його іпостасі. За всього розмаїття думок різного впливу
на повсякденному і професійному рівнях ("естетика інтер'єру,
естетика побуту") естетика є поняттям, котре позначає деякий
єдиний принцип, що узагальнює чуттєво-виражальну якість
як творів мистецтва, так і предметів повсякденного побуту,
феноменів природи. На це, як відомо, звернув увагу ще німецький
філософ і просвітник А.Баумгартен, коли в середині ХVII
ст. ввів у науковий вжиток поняття "естетика".
Так, конструкторсько-естетична творчість
створює навколо людини замкнуте естетично значуще середовище,
оточуючи його системою напівсфер. Кожна з цих напівсфер
має визначений естетичний потенціал, покликаний виконати
просте і благородне завдання - прикрасити побут людини,
зробити його радісним і прекрасним.
Розглянемо форми прояву побутової естетичної
культури більш докладно.
Перша напівсфера естетики конструкторського
мистецтва починається з "прикрашення" самого тіла людини.
Прагнення створити найкращий вплив спонукає людину естетично
"обробляти" своє тіло, бажаючи позбутися або хоча б зменшити
якісь свої вади, підкреслити переваги.
Невід'ємними елементами краси є фізично
розвинуте тіло, пропорційно складена, струнка фігура, хороша
постава, легка і пластична хода.
Друга напівсфера - створення для тіла
людини художньо значущої форми (одягу). Одяг - один із найважливіших
елементів побуту. Він має не тільки утилітарне, а й художнє
та естетичне значення.
За одягом ми зазвичай оцінюємо тих, з
ким уперше зустрічаємося на життєвих перехрестях. Військова
форма одягу, як правило, несе багато інформації про особистість.
За зовнішнім виглядом, охайністю і підтягнутістю можна судити
не тільки про ставлення до додержання встановлених правил
носіння військової форми одягу, а й про стан в цілому військової
дисципліни і організованості частини (батальйон, бригада).
Зовнішній вигляд - це відображення внутрішнього світу людини,
ознака здатності і готовності ефективно виконувати службові
обов'язки в умовах мирного і воєнного часу.
Військова форма одягу має неабияке значення
для зміцнення дисципліни і порядку в армії. Завдяки знакам
розрізнення форма сприяє регулюванню взаємозв'язку між військовослужбовцями,
допомагає визначити місце кожного з них у строю.
Існує нерозривний зв'язок між зовнішнім
виглядом воїнів і їхнім моральним станом.
Бути завжди у формі, чисто і охайно одягненим
- статутний обов'язок військовослужбовця. Всі необхідні
елементи обмундирування військовослужбовці строкової служби
отримують відповідно до свого зросту і розміру. Сучасна
військова форма вирізняється суворістю, елегантністю покрою,
виготовляється з добротних матеріалів. Вона красива, витончена,
зручна, надає кожному представнику Збройних Сил України
привабливості.
Третя напівсфера - художньо сконструйоване
начиння. Вона містить все, чим людина оперує в своєї повсякденній
життєдіяльності - посуд, необхідний для їжі, різні предмети,
речі, які використовуються в інших побутових процесах -
господарських справах, іграх, культурних заняттях тощо (телевізор,
радіоприймач, комп'ютер).
Четверта напівсфера - художньо сконструйований
інтер'єр, що включає в себе меблі, речі повсякденного вжитку
і тривалого користування, де людина живе, працює, спілкується
із собі подібними.
Житлом військовослужбовця строкової служби
є казарма. Це спеціальна споруда із спальними, культурно-просвітницькими,
побутовими, службовими і навчальними приміщеннями, пристосована
для розміщення особового складу військового підрозділу.
П'яту напівсферу назвемо естетикою військового
містечка.
Військове містечко - територія з розташованими
на ній спорудами, будовами, призначеними для розміщення
однієї або кількох військових частин, закладів, військово-навчальних
споруд, підприємств Збройних Сил України.
У світі речей містечка можна виділити
ряд самостійних сфер, кожна з яких несе визначений естетичний
потенціал:
а) архітектура, що включає художнє проектування
і зведення всіх можливих типів споруд - штабів, казарм (гуртожитків),
їдалень, кафе, медпунктів тощо. Ці споруди зазвичай мають
два "художні виміри" - внутрішній і зовнішній. З одного
боку, вони покликані справляти естетичний вплив на тих,
хто знаходиться в них (предметною складовою інтер'єру);
з іншого - на тих, хто знаходиться перед ними (екстер'єром
споруди);
б) до архітектури близькою є так звана
архітектура малих форм - споруди, з якими людина зустрічається
на вулиці (дошки почесті, тематичні стенди, фотомонтажі,
газетні вітрини тощо). Тут ми спостерігаємо естетичну виразність
тільки тих її елементів, які належать до засобів наочної
агітації. У масштабі військового містечка наочна агітація
покликана виконувати і естетичну функцію;
в) архітектура засобів переміщення.
г) садово-паркове мистецтво або, як часто
його іменують, зелена архітектура.
У формуванні естетичного вигляду військового
містечка важливе місце належить зеленим насадженням - паркам
і скверам. Зелена архітектура за правильного до неї ставлення
прикрашає побут людини, дає здоров'я, бадьорість, добрий
настрій і в зв'язку з цим підвищує працездатність.
Таким чином, укладений у суворому співвідношенні
з вимогами військових статутів побут воїнів не тільки естетично
виразний, а й сприяє всебічному гармонійному розвитку особистості,
підвищує її активність у сфері ратної праці, створює найбільш
сприятливі умови для того, щоб піднести рівень бойової і
гуманітарної підготовки, військової дисципліни, високої
боєготовності військ.
ЛІТЕРАТУРА
1. Голушко І.М. Солдаты тыла. - М., 1992.
2. Гегель Г.В.Ф. Соч. - М., 1940. - Т. 13.
3. Мок Гастон. Армия в демократическом государстве. - К.,
1906.
4. Гонюхов С.О. Форменное обмундирование специальных подразделений
вооруженных сил зарубежных государств. - М., 2001.
5. Інатович В. Людина без людських прав. Виховання й побут
солдата буржуазних армій. Вип. 2. - Харків, 1932.
6. Барышева Т.А. Диагностика эстетического развития личности.
- СПб., 1999.
7. Здіорук С.І., Яремчик В.Д. Духовно-гуманітарні аспекти
стратегії розвитку військових формувань України. - К., 1995.
8. Штейн. Учение о военном быте как часть науки о государстве.
- СПб., 1875.
9. Балтин Е.А. Быт на службе боевого воспитания. - М., 1931.
<<< Повернутись на попередню
сторінку
